Три роки
тому величезна кількість людських жертв змусила здригнутись українців та
вивести їх з летаргічного сну. Ми досі прощаємось із загиблими, бо в їх
переліку ніяк не поставимо крапку. Який довжелезний… Безкінечний список тих,
хто помер за нашу свободу. Наймолодшому було 17, найстаршому – 83. Усі віддано
вірили в те, що можуть на краще змінити долю країни. І віддали заради цієї мети
найдорожче – життя.
«Небесна сотня» – так
називають тих, хто загинув на Майдані. Міцним обручем горе стискає душу і серце
навіть тих, хто особисто не був знайомий із уже Героями. І не сила уявити, що
твориться у душі близьких, коханих, родини. Моя подруга говорить, що чим більше
людей оплакуватимуть загиблого, тим більше людей візьме на себе частинку горя,
тим легшим буде перенести втрату близьким. І я вірю, що не варто стримувати
сльози. Але у горі ніколи не забути, за що вмирали воїни «Небесної сотні». Не
дати піти у забуття жодному з них.
Немає коментарів:
Дописати коментар