Рідна земля в поезіях поетів – краян

Рідна земля в поезіях поетів – краян

Людина завжди повинна пам’ятати,

Звідки вона пішла в життя.

Людина не має права бути безбатченком.

О. Довженко

У системі вивчення української літератури вже стало доброю традицією проводити уроки літератури рідного краю.

Загальною метою цих уроків є осягнення учнями глибинної сутності спадщини митців свого краю, сприйняття й поцінування їхнього художнього набудку, виховання почуття гордості за краян.

6 травня 2016 року у Байковецькій ЗОШ І-ІІ ст.. вчителем української мови і літератури Сьомер Г. Р. був проведений урок на тему «Рідна земля в поезіях поетів - краян». Урок проведено у формі усного журналу. Учні 5 класу ознайомились із творчістю письменників нашого Тернопілля – С. Будного, В. Вихруща, Г. Костів – Гуски, Я. Бензи.

Ці письменники жили в різний час, але понад усе любили рідну землю, природу рідного краю, своїх батьків, рідний дім. І цю любов, висловлену у своїх творах, пронесли крізь усе життя, не забуваючи свого коріння.

Кожен із нас починав свій життєвий шлях з отчої хати, материнської ласки, батьківської науки. Перші уроки пізнання світу проходили на батьківському подвір’ї, а далі були – поле, ліс, річка – безмежні простори рідної землі. Це і є один із берегів людського життя – берег дитинства.

За допомогою світлин, малюнків на яких відображенні найкращі миті дитинства, краєвиди рідного села діти показали своє бачення рідної землі, демонстрували речі, які є оберегами, символами рідних домівок. Володя Гуменний розповів зворушливу історію про старовинну ікону, якій близько 200-х років і вона передається у їхній родині із покоління в покоління, про родинні традиції, про мрію посвятити своє життя Богу так як тато священиком. Настя Андрусишин принесла на урок Біблію, якій близько 80-и років і вона дісталася їй від прабабусі, Назар Шуб'як з любов’ю демонстрував ангела – охоронця, вишитого бабусею на честь його народження, Ірина Кравчук – барвисті рушники, вишиті прабабусю, а Максим Пахолік приніс на урок портрет Т. Г. Шевченка, вишитий його дідусем і підручник з Катехизму виданий у 40-х роках минулого століття.

На фоні класичної музики діти майстерно декламували вірші, у яких любов до рідної землі щемно пронизує кожен поетичний рядок, освячуючи нерозривну єдність з кожною травинкою, росинкою і співом птаха.

Сподіваюсь, що творчість поетів – краян нікого із присутніх не залишила байдужим і всі зачерпнули у свої душі тієї непідкупної любові до України, тієї духовної краси, які властиві поетам.

Ти по запаху вощини,

Де б не був – додому йди.

Для своєї Батьківщини

На добро рясній завжди!

(«У горах Медоборах» Я. Бенза )

Автор статті вчитель української мови та літератури Сьомер Г. М.